ПОШУК ПО САЙТУ:

Уночі на 25 вересня у селі Потелич Жовківського району сталася пожежа в одному з найдавніших храмів України – дерев’яній церкві святого Духа, яка 2013-го року зачислена до списку спадщини ЮНЕСКО.

Загорання трапилося через удар блискавки у електрощиток, – Повідомляє http://zik.ua/ з посиланням на RISU.

У храмі загорілася електропроводка, однак на дим відреагувала система пожежогасіння. Завдяки їй вогонь не поширився. Не обійшлося без збитків – від диму почорнів стінопис, церква залишилась без електроенергії та системи пожежогасіння.

«Ззовні виглядає, нібито щиток був розбитий – висновок мають дати пожежники, – говорить отець Роман Семенюк, настоятель храму УГКЦ. – Тепер храм потребує реставрації, потрібно переробити всю електрику та встановити нову систему пожежогасіння. На це все потрібно чималі кошти».

Громада храму св. Духа просить допомоги.

Кошти можна надсилати на рахунок релігійної громади УГКЦ с. Потелич:

№ Рахунку: 26003160658

ЄДРПОУ 36762059

НФО 320478 АБ Укргазбанк

Довідка.

Церква Святого Духа (1502 рік) – найстаріша дерев’яна церква Львівщини, збудована гончарами с. Потелич на місці церкви Бориса і Гліба, яку спалили татари. Тут колись Богдан Хмельницький побував на богослужінні, коли чекав з розвідки вістуна Буняка.

Церква тризрубна, двоверха будівля розміром 18,3 х 7,0 м. У XVIIст. до неї встановили новий двоярусний іконостас. У 1620-1640 рр. розписана, у 1683 р. відомий маляр Іван Руткович намалював ікону «Деісус». У 1718 році реставрована майстром Казимиром Домініковичем. Наступна реставрація, проведена тим же майстром, відбулася у 1736 і 1753 рр. Тоді замінили підвалини і перекриття над вівтарем, відремонтували піддашшя, а також західні та південні двері. Наступне відновлення відбулося у 1831 р., потім у 1903 і 1923 рр., коли усі гонтові дахи і обшиття стін замінили бляхою. У 1970-1972 рр. відреставрована до первісного вигляду. Пам’ятка архітектури національного значення. В цей же час реставрували і стінопис. Поряд розташована дерев’яна квадратова в плані двоярусна дзвінниця розміром 4,4 х 4,4 м., збудована у той самий час, що і церква. Дзвінницю ремонтував майстер Казимир Домінікович у 1736 році, а потім вона була відреставрована 1970 року.

 

У рамках Всеукраїнського паломництва мощей Блаженної Марти Вєцької цими днями реліквії привезли до Полтави. Тут до мощей мали змогу приступити як римо -, так і греко-католики.

Додамо, що паломництво мощей Блаженної Марти Вєцької у парафіях УГКЦ відбувається із благословення Глави і Отця УГКЦ Блаженнішого Святослава – розповіли у Департаменті інформації УГКЦ.

      На думку о. Максима Кролевського із парафії Пресвятої Трійці УГКЦ м. Полтава, від віри та бажання, яке віряни висловлюють у молитвах перед цими мощами, залежить здійснення їхніх прохань.  

Реліквії привозили у зону АТО, у міста і населені пункти, де проходили військові дії. А саме, Слов’янськ, Краматорськ, Маріуполь та інші.

     Всеукраїнське паломництво мощей Блаженної Марти Вєцької розпочалося у травні з м. Снятин Івано-Франківської області. Саме там похована свята, яка присвятила своє життя піклуванню хворих та знедоленим, як сестра Згромадження Дочок Милосердя.

 

Блаженна сестра Марта Вєцка жила і працювала в лікарні у м. Снятин, Івано-Франківської обл., і похована на місцевому кладовищі. Сестра Марта стала блаженною виконуючи звичайну непомітну роботу.

Народилася 12 січня 1874 р. в Новому Вєцу на Помор’ї і була третьою дитиною з тринадцяти. Шостого дня після народження була похрещена в філіальному храмі у Щодрові. Під час хрещення отримала імена Марта Анна.

Відзначалася винятковим духом молитви. Отець Мар’ян Домбровський, підготовляючи Марту до таїнства сповіді, прищепив їй глибокий культ до св. Йоана з Непомук. Він став для Марти особливим покровителем і опікуном.

У п'ятнадцять років Марта забажала відповісти Богу на Його покликання і вступити до Згромадження. Написала прохання до сестер в Хелмні. Отримала відповідь із запрошенням на свято Різдва Господнього і за згодою батьків пережила свята  Різдва Господнього 1890 року в гроні сестер.

За кілька місяців перед вступом до Згромадження Марта написала лист до сестри -настоятельки у Кракові. У своєму листі попросила прийняти її разом із подругою до Згромадження. Відповідь була позитивна. Після короткого постуляту вони отримали одяг семінаристок  і розпочали формацію в новіціяті. Дев’ять місяців інтенсивного входження в дух Згромадження, і життя сестер було увінчане облечинами в повне вбрання Дочок Милосердя та скеруванням їх до служіння убогим.

Сестру Марту Вєцку направили до лікарні у Львові, яка могла прийняти понад тисячу хворих, серед яких працювало п’ятдесят сестер. Сестра Марта переймала медсестринський фах від старших досвідчених сестер. Здобувала також потрібні уміння, асистуючи під час операцій і медичних оглядів. Львівська лікарня стала для неї прекрасною школою.

Здобувала вміння не лише обслуговувати хворих, а й наближувати їх до Бога через добру сповідь, святе Причастя і таїнство хворих. Цій формі апостольства була вірна до кінця життя.

15 листопада 1894 року сестра Марта розпочинає працю в лікарні у Підгайцях.

19 жовтня 1899 року сестра Марта Вєцка була переведена з Підгайців до лікарні в Бохні, де працювала біля хворих. Професійно піклувалася про їхнє здоров’я, а насамперед дбала про їх спасіння.

4 липня 1902 року сестра Марта прибула до Снятина, щоби там теж працювати серед хворих.

Навесні 1904 року у лікарні перебувала жінка, хвора на плямистий тиф, яка після одужання повернулася додому. Після цього замкнули ізолятор і очікували на дезінфекцію. Це мав зробити найнятий до лікарні наглядач. Оскільки це був чоловік, який мав на утриманні зі своєї праці дружину і дитину, то сестра Марта виконала замість нього цю функцію, щоби він випадково не захворів. Вже наступного дня відчула ослаблення і температуру. Не зважаючи на лікарську допомогу і заступницькі молитви, після нетривалої хвороби відійшла до Бога.

Сестра Марта похована на снятинському цвинтарі, поблизу каплички шанованого нею св. Йоана з Непомук. Її смерть вважається героїчною пожертвою з любові до ближнього. Вірні приходили до її могили, щоби надалі довіритися її опіці, щоби просити про допомогу і заступництво в Бога у різних своїх потребах, подібно як це чинили за її життя. Вірили, що вона  «буде зараджувати їхній недолі, хворобам і бідам».

З часом з’явилися перші підтвердження про отримані через її заступництво ласки. Тоді в провінційному Архіві Дочок Милосердя у Кракові з’явився опис 270 благодатей, отриманих через її заступництво.

Коли у 1945 році римо-католицький храм у Снятині перетворили на кузню, а до найближчого храму в Чернівцях було 35 км, могила Сестри Марти набрала ще більшого значення. Вона стала не тільки осередком культу, але й замінювала церкву.

Біля її могили зажди збиралися люди різних національностей і віросповідань. Навіть можна ствердити, що це місце їх єднало. Тут ніколи не було розбрату і суперечок. Тут завжди відчувалася єдність перед Богом, говорять свідки.

 

Львівський Палац мистецтв, який є основним осередком форуму видавців зараз нагадує розбурханий вулик – тут, як і в попередні роки гамірно та багатолюдно – чимало львів’ян та туристів намагається не лише побувати на презентаціях, а й придбати книги. Втім не завжди їм це вдається, адже першою перешкодою є те, що вхід на книжковий ярмарок є платним. Львівський поет Олесь Дяк, який на Форумі представляє власні книги каже, що це суттєво знижує інтерес людей до Форуму: «Мені, наприклад, не до вподоби що вхідні квитки по 20 гривень – під час війни доступ до української книги має бути без коштовним»

Втім і самі видавці зараз переживають не найкращі часи, адже суттєво підскочили ціни на основні поліграфічні матеріали, а компенсувати це за рахунок вартості книжок можливості не має. Розповідає львівський видавець Василь Гутковський: «Рік назад при курсі 8 гривень за долар вартість тонни паперу була 8-10 тисяч гривень, зараз 22-30 тисяч гривень, і це тільки папір, а є ще інші поліграфічні матеріали, тож виробництво книжки подорожчало втричі, а компенсувати це за рахунок трикратного підвищення вартості книг ми не можемо»

І все ж потяг до красного письменства в українців є непереборним, люди шукають, те, що їм подобається, а видавництва відгукуються на актуальні зараз теми, як, наприклад, війна. Розповідає один з відвідувачів форуму священик Юрій Толочний: «Є чимало несподіванок, бо є багато літератури про війну, це література, яка вчить воювати. Але поруч з нею є література, яка вчить любити»

Але найголовніше у Форумі видавців – це його атмосфера. Цього року, за слова Олеся Дяка вона є дещо сумбурною, однак він особисто у цьому знаходить свої переваги та принади, оскільки емоції на Форумі зашкалюють і це є добре.

 

1 вересня академік Ігор Юхновський святкує свій 90-річний ювілей. Однак навіть у такому поважному віці він перебуває у відмінній фізичній формі – кілька днів тому він навіть зумів піднятись на найвищу вершину України – Говерлу, висотиа якої – 2061 метр над рівнем моря. Про це він овідомив нашому кореспондентові особисто. Академік Юхновський зазначив, що до такого вчинку його спонукало прагнення до самоствердження, яке повинно бути у кожної людини. «Підйом був дуже складний, однак коли він завершився, почував себе чудово, тиск 120 на 60» -- розповів пан Юхновський. Однак про деталі цього незвичного експерименту він не став розповідати, зазначивши лише, що востаннє на найвищу вершину України підіймався дуже давно – мабуть ще за часів СССР.

Ігор Рафаїлович Юхновський народився 1 вересня 1925 року в селі Княгинине Рівненської області. Український фізик-теоретик, народний депутат України кількох скликань. колишній в. о. Голови Українського інституту національної пам’яті. Доктор фізико-математичних наук, професор, академік НАН України, почесний директор Інституту фізики конденсованих систем НАН України, почесний доктор Інституту теоретичної фізики ім. М. М. Боголюбова НАН України, доктор Hororis Causa Львівського національного університету імені Івана Франка. Вчений, фізик-теоретик, державний, політичний і громадський діяч Ігор Юхновський створив добре знану у світі Львівську наукову школу статистичної фізики. 

 

Як повідомив секретар Патріаршого Собору митр. прот. Олег Каськів, 27 серпня о 17 годині розпочнеться Молитовна хода від драмтеатру до майдану Шептицького. Ходу очолить Патріарх Святослав разом із делегатами Собору.

На початку колони будуть нести прапор України, а праворуч і ліворуч від нього по 15 прапорів країн-учасниць Собору де є структури УГКЦ – єпархії чи вікаріати.Через стометрівку хода зайде до майдану Шептицього де Глава УГКЦ освятить пам’ятник митрополиту. Скульптором пам’ятника є Степан Федорин. Пам’ятник буде встановлено на площі Шептицького.

Як ми повідомляли раніше (http://www.cerkva-sv-duha.org.ua/index.php/novyny/43-u-lvovi-vidkryly-pam-iatnyk-andreiu-sheptytskomu) у Львові, на площі Святого Юра Блаженніший Святослав освятив пам’ятник митрополиту Андрею Шептицькому автором якого є український скульптор Андрій Коверко

http://catholicnews.org.ua/

 

 

16 серпня уранці на 55 році життя відійшов у вічність архітектор Юрій Михайлович Хромей. Він був одним із авторів пам’ятника Тарасові Шевченку у Львові. 

Юрій Хромей народився в 1961 році в Коломиї. Батько його написав гімн Коломиї, "Коломия моя Коломия...". У 1980-1985 рр вчився в художньому училищі ім. Труша у Львові і на архітектурному факультеті Львівського сільськогосподарського інституту. Далі працював архітектором в проектному бюро Лісотехнічного інституту. У 1988 році став засновником одного із перших кооперативів "Модулор". Разом з братами Андрієм та Володимиром Сухорськими став автором пам'ятника Т. Г. Шевченку у Львові. Жив у майстерні на вул. Героїв УПА. 

Висловлюємо співчуття родині, друзям і всім хто знав його і шанував за талант будівничого і невтомну працю... Най спочиває у Бозі... 

 

Тисячі бойків з України та з усього світу зібрались цими днями у Турківському районі Львівської області – тут від першого серпня триває Третій світовий конгрес бойків, ну а його завершальним акордом став фестиваль Бойко-фест на який у село Явора приїхало чимало виконавців традиційних бойківських пісень. Власне в ході цього фестивалю заплановано провести акцію єдності етнографічних спільнот лемків, бойків, гуцулів та всієї України, а на підтвердження цього тут у неділю, 9 серпня, планують розгорнути величезний, стометровий прапор України. Ну а увечері, за давнім звичаєм, відбудеться бойківська ватра під відкритим небом.

ІІІ Світовий Конгрес бойків проходить одразу на кількох майданчиках – у містечку Турка, а також деяких селах Турківського району, як Явора, Бориня, також окремі заходи відбуваються і в сусідніх Самбірському, Старосамбірському та Сколівському районах, які є місцем традиційного проживання бойків.

Сам конгрес включає у себе ряд заходів та конференцій, які присвячені різним аспектам життя бойківчан та інших етнографічних груп, які живуть у Карпатах, та збереженню їхніх традицій, зокрема ролі церкви в духовному житті бойківчан, паралелям етнографічних культур бойків, гуцулів та лемків у розвитку традиційної культури, збереження ландшафту Бойківщини.

Бойки є однією з етнографічних груп українців, які живуть на північних схилах Карпат, переважно у Львівській, Івано-франківській а також, частково, Закарпатській областях.

 

 

Національний банк України уводить до обігу пам’ятну монету «Київський князь Володимир Великий». Вона присвячена видатному державному та політичному діячеві князю Київському Володимиру Великому та вшановує його пам`ять у зв`язку з 1000-літтям упокоєння, повідомляє http://risu.org.ua/  з посиланням на "Релігія в Україні" і Асоціацію нумізматів України.

Монету виготовлено з срібла, категорія якості карбування - `спеціальний анциркулейтед`, маса – 62,2 г, діаметр - 50,0 мм, тираж - 2 000 штук. Гурт монети - гладкий із заглибленим написом. Монету виготовлено з використанням технології патинування, елемент оздоблення - локальна позолота (вміст золота в чистоті не менше ніж 0,002 г).

Під час презентації пам’ятної монети “Київський князь Володимир Великий” директор Департаменту грошового обігу НБУ Віктор Зайвенко зауважив, що концепція цієї монети розкриває основні державотворчі діяння князя Володимира Великого: “Тому на аверсі монети ми бачимо і зображення однієї з перших монет Київської держави – срібляника, і фрагмент забудови древнього Києва, праворуч і ліворуч від якого – пагорби з назвами племен, які населяли цю територію.На реверсі в центрі зображено київського князя Володимира Великого, навколо нього чотири медальйони, що показують головні діяння князя: карбування монет, приєднання нових територій і захист кордонів держави, економічний розвиток і торгівля, хрещення населення та утвердження християнства як державної релігії”.

Також він розповів, що в цьому році виповнилося 20 років з моменту запуску Національним банком України нумізматичної програми нашої держави.

“За ці два десятиліття відкарбовано 649 видів (507 найменувань) пам’ятних монет загальним тиражем понад 16,5 млн. шт. Це велика кількість монет, але історія нашої держави теж велика, тисячолітня”, – сказав Віктор Зайвенко та додав, що монети випускаються в 31 серії і розповідають про традиції українського народу, природу, досягнення, міста і людей.

 

 

Пам'ятник Андрею ШептицькомуАрхиєрейською літургією в архикафедральному соборі святого Юра, яку очолив глава Української греко-католицької церкви Блаженніший Святослав сьогодні у Львові розпочались урочистості з нагоди вшанування 150-річчя від дня народження митрополита УГКЦ Андрея Шептицького. Для того, щоб взяти участь у Богослужінні до Львова приїхали десятки тисяч вірян, задля чого довелось навіть перекрити рух автомобілів на вулицях, які прилягають до площі Святого Юра. Втім головною подією святкувань стало відкриття на площі, навпроти входу в собор Святого Юра пам’ятника митрополиту. У церемонії відкриття пам’ятника взяв участь і президент України Петро Порошенко.

Детальніше: У Львові відкрили пам'ятник Андрею Шептицькому

Церква

«Я не в захваті від такої ідеї, але…» -- так двома словами можна переповісти мою розмову з новим виконувачем обов’язків головного архітектора міста Юліана Чаплинського. Власне, йшлося про його позицію як головного архітектора міста стосовно ідеї відбудови на вулиці Коперніка церкви Святого Духа. Таку ідею на моєму сайті висловив відомий львівський архітектор Ігор Подоляк. Згодом тема отримала розвиток, адже є львів’яни, для яких важливо, щоб у нашому місті знову постала ця церква. Врешті, маємо невелику церковну громаду – у музеї «Русалки Дністрової» обладнано капличку, в якій щонеділі відбуваються богослужіння. Тобто з релігійного погляду тут є основне – громада. Але для відбудови церкви Святого Духа цього не достатньо, адже це не мав би бути пересічний парафіяльний храм. Тут є аспекти історичні, архітектурні та мистецькі. Тому моїм співрозмовником став в. о. головного архітектора Львова Юліан Чаплинський. Однак перш ніж переповісти нашу розмову, мушу згадати суттєву деталь. Розмовляли ми наступного дня після його призначення на посаду, до того ж у статусі в. о. Отож пан Юліан більше говорив з погляду архітектора-практика. Натомість як чиновник він ще не встиг вивчити це питання.

Детальніше: Для відновлення церкви Святого Духа потрібен міжнародний конкурс – Юліан Чаплинський

Дочірні категорії

 

вул. Коперника, в каплиці дзвіниці музею Русалки Дністрової.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Адміністратор Церкви Святого Духа - отець Роман.

Тел.: 098-529-37-89

Свята Літургія

щонеділі та у святкові дні о 13:00

 Львівський репортаж Релігійно-інформаційна служба України

УГКЦ Львівська єпархія УГКЦ Київська єпархія

УКУ  Паломницький центр Патріаршої курії УГКЦ

 

 

 

 

Рекламна компанія "ОМЕГА"